Тамара Коломієць

Поетеса, перекладачка
Лауреатка урядової літературної премії імені Лесі Українки

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 09.04.1935 - 21.08.2023
Місце народження: м. Корсунь Київської області(тепер Черкасої)
Адреса: м.Київ

Біографія

Тамара Опанасівна Коломієць народилася 9 квітня 1935 року в місті Корсунь Київської області (тепер - Черкаська). Вихованням дівчинки займалася бабуся, яка знала напам'ять майже весь "Кобзар" і часто його цитувала. Тамара виросла "у пелені бабусі Ганни", яка була в міру релігійною, керувалася здоровим глуздом і прислухалася до народної мудрості. Ці риси характеру вона передала онучці.

Тамара Коломієць належить до покоління, дитинство якого було перерване Другою світовою війною. Ще до війни дівчинка вміла читати. А потім усі підручники замінив "Кобзар" та бабусині козацькі й чумацькі сумовиті пісні, казки, загадки, лічилки, яких вона знала безліч, читала їх і своєму братику. У шкільні роки мріяла стати лікарем, як і її мама, бо дитяче серце ще довго залишалося чутливим до ран війни. Якщо у школі задавали писати твір на вільну тему, то Тамарі легше було висловлюватись у віршованій формі.

Тамара Коломієць має двох дочок (Оксану й Мар'яну) і шестеро онуків. Стежками матері пішла донька - талановита поетеса Мар'яна Рочинь, а брат Петро Коломієць — відомий письменник, журналіст, автор багатьох історико-пригодницьких повістей.

1957 року Тамара закінчила факультет журналістики Київського університету імені Т. Шевченка. Перша збірка "Проліски" побачила світ 1956 року, коли двадцятиоднорічна Тамара Коломієць ще навчалася на журфаку в університеті. 1957 року цю збірку відзначено першою премією та золотою медаллю VI Всесоюзного фестивалю молоді та студентів. Тоді ж молоду поетесу прийняли до Спілки письменників. На початку творчого шляху її помітив і благословив напутнім словом М. Рильський, а першим редактором був М. Стельмах. Відтоді вийшло 10 книжок лірики, зокрема "Осіння борозна" (1981), "Багаття на межі" (1984) та "Дорога в листопад" (1990).

А потім — 15 років невидавання її книжок. Були лише добірки в періодиці - газетах: "Вечірній Київ", "Хрещатик", "Я, ти, ми", "Вісті", "Хата", в журналі "Вітчизна"... Поетеса скерувала свої зусилля в інше русло — у дитячу літературу. Питання рідної мови, святинь та ідеалів, такі актуальні і сьогодні, старшим людям освоювати важко, а ще важче — міняти їх. Тому працювати треба з найменшими, вважала Тамара Опанасівна. Тож активно пише та співпрацює з різними видавництвами. У її творчому доробку понад 30 збірок оригінальних казок, віршів, небилиць, лічилок, смішинок, загадок. Найвідоміші її книги: "Пастушок" (1961), "Хиталочка-гойдалочка" (1965, 1969, 1983), "Помічники" (1965, 2014), "Недобрий чоловік Нехай" (1967, 2012), "Біб-бобище" (1968, 1977, 1989), "Луговий аеродром" (1972), "Хто розсипав роси?" (1975), "Візьму вербову гілочку" (1983), "Найперша стежечка" (1985, 2006), "Гарна хатка у курчатка" (1989, 1990, 1991, 2002, 2003), "Де ховає сонце роси" (2006), "Бринчики-мізинчики" (2012) та інші. А для найменшеньких читачів, які тільки засвоюють перші літери — чудові абетки: "Веселе місто Алфавіт", "Хто нам літери приніс", "Абетка", "Зоопарк від А до Я".

Чимало віршів Тамари Коломієць покладено на музику композиторами: М. Чемберджі, Юдіф Рожавською, Жанною Колодуб, Б. Буєвським, С. Сабадашем, Тетяною Димань. Окремою збіркою, що має назву "Я по вулиці іду" вийшли пісні композиторки Алли Мігай на слова поетеси. У 2008—2014 роках вийшли книжки Т. Коломієць з аудіо-відео додатками, зокрема: "Недобрий чоловік Нехай", "Помічники", і вже названа збірка "Я по вулиці іду". 2021 року вийшла книжка пісень Тетяни Димань на вірші Т. Коломієць "Музичний дарунок".

Тамара Опанасівна досить активно співпрацювала з популярним журналом "Пізнайко". Нещодавно видавництво "Веселка" перевидала її "Веселе місто Алфавіт". У Тамари Коломієць, за книжками якої виросло не одне покоління, своя абеткова бібліотечка: вона має 6 абеток для 6 онуків.

Твори Тамари Коломієць перекладено англійською, польською, угорською, білоруською, словацькою, чеською, казахською, азербайджанською, вірменською та іншими мовами народів світу. Пані Тамара також перекладає з інших мов. Зокрема, з білоруської — збірка народних пісень, загадок, скоромовок "Пішов котик на торжок", твори Н. Гілевича "Біжить клубок з голками", з латиської — "Золоте ситечко" Я. Райніса, з монгольської — "Тато, мама і я" Ж. Дашдонга та інших мов. За переклади з білоруської поетесі було присуджено премію імені Павла Тичини "Чуття єдиної родини".

Також відзначена премією імені Наталі Забіли журналу "Малятко", медаллю А. С. Макаренка.

У 2009 році Т. О. Коломієць присуджено найголовнішу премію, якою відзначають в Україні книжки для дітей — премію Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Нею відзначено дві збірки поетеси: "Найперша стежечка" та "Де ховає сонце роси".