Храм Українських і загальнолюдських мрій.
Українське Різдво-Коляда — це Свято Різдва Світа і хвали Господу-Творцю. В Святах Коляди й Щедрого Вечера є основні складові Староукраїнської культури й реліґії — і на ідеольогії цих Свят стоять інші згадані свята, містерії й реліґійні обряди...
Зазначуючи існування Староукраїнської культури й реліґії, мається на думці не так її безпосередню добу перед поширенням християнства на Україні, як радше праісторична. Хоча в добі введення християнства на Україні вона мусила бути в значній мірі ще та сама, що в праісторичних часах, коли збереглася до сьогодня.
Ідеологія Свят Різдва-Коляди й Щедрого Вечера, а особливо їх Пісень, має виразні знамена праісторичности і творить окремий світ думок і вірувань. Його б можна назвати Храмом Старовіцьких Українських ідеалів і загальнолюдських мрій — духовних, реліґійних, суспільних і господарських — що гармонізують з собою і творять цілість і, — можна сказати, — стиль всенародної давньої культурної будівлі серед Саду Божественних Пісень.
Поділ Передріздвяного часу: Місячна містика і парне Святочне Коло.
Перше Оповіщення, Юра 8.11
Упереджуючі Знаки, Михайла 21.11
Українське Свято Воведення 4.12
Еротичні Містерії, Катерини 7.12
Еротичні Містерії, Калета 13.12
День Астральних роздумів, Варвари 17.12
Св. Микола (Николай), 19 грудня.
Св. Микола — Николай, Миколай, 19 грудня н.ст., приходить у кінці першого місяця другого, Щедровечірнього, кола Передріздвяного Святочного часу — від св. Михайла 21.ХІ до 20.ХІІ. н. ст. минає місяць (27 днів від Михайла до Варвари 17.ХІІ, дня особливих реліґійних і фільософійних міркувань на теми астрологічні, а потім три дні доповняючих місяця).
Свято Миколи, як і Михайла, вдаряє Місячною символікою.
Микола, народний Прадід і речник перед Богом.
Третій від св. Миколи, а вступний нового місяця, — це день св. Анни 21.ХІІ (Непор. Зачаття Пр. Д. М.).
Святочні "полазні" дні: шанування молоді. Оба ці послідні дні є Святочними з Давніх реліґійних порухів, а саме — оба як "полазні" з шануванням молодника домашньої худоби й молоді, передовсім молодих хлопців, що як нова, молода, твар навідують того дня хати. А св. Микола з шануванням особистим, як виріжнена мітологічна постать, — культурний лицар народу (Kulturheros), по всій своїй характеристиці, — це народний Прадід і речник народу перед Богом, якого особисті прикмети аналогічні до християнського святця Николая.
Але нарід хоче видіти в нім тим більше того, котрого на Свят Вечер особливо величає шануючи Прадіда-Дідуха.
Варення Пива для Святого Збору. Тому день Св. Миколи є призначений ще особливо варенню пшеничного пива — задля Святого Збору в другий день Різдва, бо тоді, у всенароднім, а властиво у великородиннім цім Святі, всі почування народного Збору зв’язані з предками, чи Прадідом.
У Святочнім варенні пшеничного пива видно порух шанування Прадіда, першого Господаря культуроносця, сівача пшениці. Про Прадіда, а також про значення Святочних напитків буде бесіда опісля.
На Варвари 17.12 зачиняють суміш, а на Миколу 19.12 заварюють. В такий спосіб паруються Варвара і Микола .
Приготоване пиво зберігають до Святого Збору (другий день Різдва 8.01).
Ой Ми зіслані на признаванє.
Ой в Чистім Поли блисько Дороги
Чомуж так не є як було Давно
Як було Давно а в Преждевіку
Свєтам Николам Пива не варєт
Свєтам Рождествам Служби не служєт
Свєтам Водорщам Свічи не сучєт
Бо уже давно як Правди нема!
Уже сє царі повойовали
Бо царь на царє війско збирає
А брат на брата мечем рубає
Сестра сестрици чари готує
Ой бо син вітцє до права тєгне
Донька на матїр гнїв піднимає
Ой бо кум кума зводит з розуму
Сусїд сусїда збавляє хлїба
Св. Микола символом Прадіда й Місяця.
Оба Свята, — св. Михайла і св. Миколи, — вдаряють Місячною символікою. Постать св. Николая (Николи, Миколи) — це образ, схожий до св. Михайла, прикрашений мистецько складеною Місячною символікою.
Ось приклад Колядки, — Славен єс Боже по всему Сьвіту, — де співають, як Господь посилає послугу свою, св. Петра, встріть Николу, котрого кличе в гостину до Ґазди, де вже сам гостює з св. Петром.
Меч в одній руці у св. Николи — це Новий Місяць, Кубок у другій — це Повня Місяця; Теплий Вітрик, Дрібний Дощик — це атрибути Весняного Місяця, його добродійна Астральна еманація.
Славен єс Боже по всему Сьвіту
Малу-ж годинку перегодивши
Тай уже иде Сьвйитий Никола
Никола идет тай Весну ведет
Йа Весну ведет а Зимку женет
Так Весну ведет Крутим Колачем
А Зимку женет Ясненьким Мечем
Ясненьким Мечем Теплим Вітриком
Теплим Вітриком Дрибним Дожджиком
А на Николї Сьвйита Коруна
А в ручках йиму Золотий Кубок
Але в цій Колядці можуть бути поєднані Астральні порухи.
Меч, себто Новий Місяць, його доповненням є символ Повні Місяця — Кубок; Свята Коруна — це Сонце, а Дрібний Дощик є символом Господа і в деяких Українських мітологічних образцях символ Зорі.
Це відповідає одному з найкрасших мітологічних Колядкових образців, Трійці: Місяць, Сонце і Дощик — сам Милий Господь Бог.
Теплий Вітрик можна б також уважати за символ Господа. Пригадується біблійна аналогія: Тихий Вітрець як символ Господа.
Сам св. Никола — це символ Прадіда і послідовно: уособлення Місяця. В світовій мітології Прадід є символом Місяця або Сонця. Наше дослідження виказує, що в Коляді і Щедрім Вечері дуже наголошується шанування Прадіда й Місяця.
Св. Микола і містична Купіль Господа.
Подібна з повищою інша Колядка: А в Нашого Дядька да в Його Дому.
А в Нашого Дядька да в Його Дому
А в Нашего Дядька да в Його Дому Святий Вечер!
В Кінець Стола там стояв Микола
Підперся Мечем під праве плече
А в лівій руці Кубочок держав
А з того Кубочка Сльоза капнула
А з тії Сльози Дунай розлився
А в тім Дунаю Христос купався
Христос купався на муку здався!...
Таємна Сльоза з Кубка, з якого Дунай розлився, а в нім Христос купався, — це рівновартність Дощику з Неба.
Цей дуже популярний Колядковий мотив буде окремо обговорено.
Щирість реліґійних взаємин народу з Господом.
З реліґійних проявів Святої Вечері вдаряє в очі велика щирість реліґійних взаємин народу з Господом.
Прихід Бога на Святу, Тайну, Вечерю. Цю щирість виявлює нарід у Колядках про прихід Господа на спільну Святу Вечерю. Лучить свої традиції про Бога Творця з християнською вірою про прихід Ісуса Христа — із того виходять ось які чудові образці:
Коло Пристола Матер Христова
Коло Пристола Матер Христова
Книжку читає Христа благає
Святий Николай за Богом ходит
Тай Бога просит тай Бога просит
Ой Боже Ви наш прийдїт Ви до нас
На Святий Вечер на Вечеречку
Зваримо ми Вам Пшениченечку...
Чудова простота і щирість народу перед Богом. Христос є в очах народу Богом, що перебуває в Небесній Церкві. (Початок Колядки співає про новозбудовану мітичну Церкву). Його як Небесного Бога запрошує на свою бідненьку вечерю Господар. Матер Христова і св. Николай в імени Господаря благають Христа, щоби прийшов до Господаря. Не виключено, що св. Николай є символом Прадіда.
Колядка з Мурахви, Богодух. пов. співає:
Прибирай сі Славний Господару
На Тайну Вечеру
Буде в Тебе Господь на Вечери
Дай Меншиї Гості
Став Півмиски все Оріховії
Став Фляшки-склянки Дорогий Напій
Стели Обруси всі Шовковії
Клади Хлібове все Пшеничнії
Μід Вино Солодке
Буде Господь на Вечери!
Господь і Доля. Шанування Одинокої Зорі. Ось Колядка зо збірника Ходаковського (ч. 333) з шануванням Зорі одинокої, яка належить до рідких примірів давнього Українського шанування, найстаршого з Астрально-мітологічних. (Див. уступ про шанування Ночи).
Ця Колядка співає:
Прилетіли Щебетоньки
Прилетіли Щебетоньки
Перед ваші Окононьки
Сіли-пали защебетали
Будете ви тут Гостеньки мали
Перший гостонько Сам Господонько
Закликав Господь в Окенонько
Ой вийди-вийди Господареньку!
Господар вийшов Богу ся вклонив
Щоб мені Господь Доленьку дав!
Обозри ся Господароньку
Чи світит Зора на Подвіроньку?
Вже вийшла розсвітила
Всю челядоньку розвеселила
А за Зоронькою Доленька іде
...........................
В повищих Колядках являється постать Господа в невиразнім з’ображенні, і напів людиноподібна, бож це має бути гість Святої Вечери і взяти в ній чинну участь. Але ідея Найвищого Єства горує тут понад усякою уявою і формою.
Первісне народне поняття Бога.
Думаю, що навіть християнська ідея Ісуса Христа як Богочоловіка і Спасителя уступає тут перед первісним народним поняттям Бога.
Тим більше уступає в другу площину мітична постать Дідуха.
Постать Господа є тут типовою приявою Бога природних народів: з особистими неозначеними обрисами, але все як уявлення Найвищого Єства і Господа Світа, що людям сприяє і людьми не гордить.
Що Господь має бути учасником Святої Вечері, споживати її, заживати Святовечірні напитки, — хочби був Духовим Єством, — це одно другому не протирічить у думках народу, коли пригадаємо собі, що на Свят-Вечір і душі померших приходять та поживають останки Святої Вечері.
Бог, Різдво Світа, Дідух і Лицарі.
Ідея "Різдва" і культурні Лицарі: Св. Микола.
Різдво, містична постать і культурний добродій. Різдво подумане у народу як уособлення культурної Сили, що принесла народові сільськогосподарські здобутки.
Таким уособленням бувають у світовій мітології культурні лицарі. В Українців приявлює такого лицаря Прадід, добродій народу. Таким культурним лицарем, чи Спасителем (Heilbringer), є Св. Микола, а також Український Гаїлковий Див-Ладо (також: "Дід Ладо"), що наладив тай благословив сійбу проса, або Гаїлковий Галілей, що вчив чи помагав при Першій сійбі пшениці .
А всі Святії за Погоничів за Посівачів.
.........................
А в Чистім Полі сам Плужок оре
А за тим Плужком сам Господь ходе
А всі Святії за Погоничів
За Погоничів за Посівачів
.........................
(За працею: о. Ксенофонт Сосенко. "Культурно-історична постать Староукраїнськиx свят Різдва і Щедрого Вечора". Львів, 1928. - СІНТО, Київ 1994. 343с.)
Стежки до інших листків про Українські традиції.
Традиції Батька.
Шанування Творця і Господа Світа.
Порівняння: Українська і Християнська ідеї Бога.
Космічні Творчі Води.
Сльози і Купіль Господа. Плач Сокола.
| 
